Ми п’ємо вино, й п’яніють вікна
У сусідськім домі, і на те
Ти шепочеш: «Хай же буде вічна
Ця маленька мерехтлива свічка –
Зіронька, що в наших снах цвіте…»
Ми п’ємо вино й щоразу швидше
Невгамовні оберти Землі,
За шибками рвійний вітер свище,
А дніпровська хвиля – вище й вище.
І лиш кіт муркоче. Розімлів.
Дна не видно. Повна чара шлюбна.
Ми п’ємо... О, верховино втіх!
«Милий мій…» «Моя кохана, люба…»
Щастя плаче? Чи сміється згуба?..
П’єш у мене з губ, а я – з твоїх.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Сады Господни - Анна Дмитриева Дорогие родные в Господе,стоит однажды посвятиться Господу и стоять молча,не взирая ни на что,как Иисус стоял перед палачами,не проронив ни слова,и увидите награду за верность-СОВЕРШЕННЫЙ МИР,и НЕОБЫЧАЙНАЯ РАДОСТЬ -крепкое оружие,когда кажется крушится всё вокруг. Ад ненавидит нас ибо боится,той силы слова,которой нас наделил Бог.
